Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 908/838/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р

розглянув касаційну скаргу Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р.у справі№908/838/14 господарського суду Запорізької областіза позовом:Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області"до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 124510грн.

за участю представників

позивача - Рудич Г.В., дов.№6 від 19.01.2016р., директор Воленко Ю.А.;

відповідача - ОСОБА_7, дов. від 17.05.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд "Єврейська громада Запорізької області" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 124510 грн. грошових коштів на підставі ст.ст. 612, 1212 Цивільного кодексу України.

Справа слухалась судами неодноразово.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.11.2014р. у справі №908/838/14 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" 16250 грн. збитків, 325 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. у справі №908/838/14 апеляційну скаргу Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2014р. по справі №908/838/14 в частині відмови у стягненні 108260 грн. скасовано, позов в цій частині задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" грошові кошти в розмірі 108260грн., 2165,20грн. судових витрат, 4292грн. витрат за проведення судової технічної експертизи, 1082,60грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 р. у справі № 908/838/14 скасовано в частині заявлених позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 збитків на загальну суму 76000 грн., в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2015р. у справі №908/838/14 (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Азізбекян Т.А.) у задоволенні позовних вимог про стягнення 76000 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Стойка О.В., судді: Колядко Т.М., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2015 р. у справі № 908/838/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" збитків за Додатковими угодами № 9 від 12.07.2011р. та № 10 від 26.07.2011р. до Договору № 04-2010 від 28.05.2010 р. у розмірі 26000 грн. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення в розмірі 26000 грн. задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 збитки в сумі 15000 грн. та безпідставно отримані кошти в сумі 11000 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 625,03 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 687,53 грн. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2015 р. у справі № 908/838/14 - залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Благодійний фонд "Єврейська громада Запорізької області" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" грошових коштів у сумі 50000 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2010р. між Благодійним фондом "Єврейська громада Запорізької області" (замовником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено Договір № 04-2010 на документальний супровід проекту (надалі в тексті постанови - Договір), за змістом п. 1.1 якого його предметом є документальний супровід проекту, об'єкта, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/ вул.Фрунзе.

Строк дії Договору складає шість місяців з моменту його підписання та передачі усіх необхідних документів (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору моментом виконання виконавцем робіт за договором є дата підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт. Остаточна оплата послуг виконавця відбувається замовником в день підписання акту прийому-передачі робіт.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що зміни та доповнення до даного договору діють, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, сторонами до Договору було підписано наступні додаткові угоди: додаткова угода №6 від 05.05.2011р., №9 від 12.07.2011р. та №10 від 26.07.2011р., стягнення грошових коштів за якими і було предметом розгляду у судах під час нового розгляду справи №908/834/14.

Частково задовольнивши позовні вимоги Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" та стягнувши з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26000 грн., судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Предметом та підставою позовних вимог по Додаткових угодах № 6 та № 9 є збитки, спричинені невиконанням послуг у передбачений строк, а за Додатковою угодою № 10 позивач вимагав стягнути грошові кошти, як безпідставно отримані (помилково перераховані), оскільки фактично таку угоду не укладено - предмет угоди не є конкретизованим, з її змісту не вбачається про надання яких саме послуг домовились сторони.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2015р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 26000 грн., суд апеляційної інстанції з посиланням на погоджені сторонами умови зазначених додаткових угод, висновок судової технічної експертизи документів №6608 від 18.09.2014р., наданий Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ст.ст.22, 610, 612, 901, 1212 Цивільного кодексу України, здійснивши у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України оцінку поданих сторонами доказів, зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності виконання відповідачем зазначеної угоди № 9 через фактичне надання відповідних послуг не базується на матеріалах справи, надані відповідачем докази на виконання цієї угоди не мають відношення до її предмету, зазначений висновок базується лише на домислах, оскільки угода не містить посилання на певні документи, які має отримати відповідач або державні органи, до яких він мав звернутися в інтересах позивача. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення 15000 грн. за Додатковою угодою № 9 є необґрунтованим та підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України через недоведеність обставин, які суд визнав доведеними, тому з огляду на те, що невиконання зазначеної угоди відповідачем у встановлений строк призвело до зменшення активів позивача в розмірі 15000 грн., та враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, встановивши наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за Додатковою угодою №9 в розмірі 15000 грн. Водночас, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 11000 грн. суд попередньої інстанції, врахувавши встановлені ним обставини, що перерахування спірної суми в 11000 грн. та підписання Угоди №10 відбулося одномоментно - 26.07.2011 р., а наданий відповідачем акт від 31.07.2011 р. визнаний судовою колегією таким, що не має доказової сили на виконання відповідачем спірної угоди за вищенаведеними підставами, дійшов висновку, що Додаткова угода № 10 до Договору на документальний супровід проекту не виконувалася сторонами та є неукладеною, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" про стягнення зазначеної суми з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи Благодійному фонду "Єврейська громада Запорізької області" у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за Додатковою угодою № 6, судом апеляційної інстанції, постанова якого у цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, зазначено наступне.

Предметом укладення Додаткової угоди № 6 є послуги з отримання акту вводу в експлуатацію по вул. Героїв Сталінграду/вул. Фрунзе. Метою укладення цієї угоди для позивача є здійснення процедури вводу в експлуатацію та реєстрації новоствореної будівлі в державних органах, для якого потребується проведення ряду дій.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, такі дії були проведені саме відповідачем, бажаний результат для позивача досягнутий, що вбачається зі змісту листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області №7/8-3745-04 від 30.10.2014р., об'єкт введення в експлуатацію, який супроводжувався відповідачем за зазначеною адресою, зареєстрований 16.07.2011 р. З огляду на що, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо понесення втрат через неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за Додатковою угодою № 6 є необґрунтованими, тому з посиланням на ст.612 Цивільного кодексу України, зазначив про правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення 50000 грн. за Додатковою угодою № 6.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Благодійний фонд "Єврейська громада Запорізької області" зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції ст.612 Цивільного кодексу України, оскільки є підстави вважати додаткову угоду №6 від 05.05.2011р. неукладеною, а тому стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 спірних 50000 грн., отриманих нею в якості оплати за таким правочином підлягає задоволенню на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані. Проте зазначені доводи заявника касаційної скарги є помилковими та такими, що не грунтуються на нормах права, а відтак, не можуть бути прийняті до уваги в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як роз'яснено в абзацах 1, 4 та 5 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав в частині стягнення 50000 грн. за додатковою угодою №6 від 05.05.2011р. було завдання йому відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаною додатковою угодою. Як вбачається з встановлених судами обставин справи, аналогічної позиції дотримувався позивач і під час повторного нового розгляду справи у судах. Про стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України спірних 50000 грн. внаслідок їх отримання відповідачем без належної правової підстави позивачем не заявлялось, при цьому матеріали справи також не містять документів, які б свідчили про зміну підстави позову в цій частині в порядку визначеному ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Про необхідність їх стягнення саме на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України позивачем було зазначено лише у касаційній скарзі з посиланням на неукладеність додаткової угоди №6.

Відтак, зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій відсутності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких з огляду на вимоги ст.22 Цивільного кодексу України є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а також враховуючи, що позовні вимоги Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 50000 грн. збитків внаслідок неналежного виконання останньою умов Додаткової угоди №6 від 05.05.2011р. на підставі ст.612 Цивільного кодексу України, не змінювались під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, як і не змінювались підстави заявленого позову в цій частині, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними та такими, що відповідають приписам норм матеріального права та здійснені без порушення норм процесуального права, наведені судами попередніх інстанцій висновки в обґрунтування відсутності підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" спірної суми грошових коштів.

Разом з тим, не знаходять свого підтвердження і доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові, встановлені у справі №908/1984/13 факти, зокрема і факт відсутності акту-прийому передачі та ненастання підстав для оплати решти частини вартості послуг за Додатковою угодою № 6, що пов'язані з моментом підписання такого акту, при відсутності складу цивільного правопорушення необхідного для стягнення збитків, не впливають на вирішення питання про стягнення у даній справі збитків за вказаною додатковою угодою внаслідок її неналежного виконання відповідачем.

Зважаючи на зазначені вище обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 50000 грн. збитків за Додатковою угодою №6 від 05.05.2011р.

Натомість, наведені у касаційній скарзі доводи, ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні заявником касаційної скарги положень матеріального та процесуального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. в іншій частині не оскаржується, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зазначена постанова суду апеляційної інстанції у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Благодійного фонду "Єврейська громада Запорізької області" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. у справі №908/838/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.Р. Шевчук